Яблука – це не просто смачний і корисний фрукт, але й справжнє джерело натхнення для багатьох поетів. У кожному яблуці заховані тепло сонця, аромат саду і частинка осені. Воно може бути символом кохання, спогадів чи навіть філософських роздумів.
У цій статті зібрано добірку віршів про яблука українською мовою для дітей і дорослих, а також поезію, присвячену осіннім яблукам і акровірш, що розкриває особливий шарм цього плоду.
Вірші про яблука для дітей
Для маленьких читачів яблуко часто асоціюється з чимось солодким, смачним і веселим. Пропонуємо переглянути кілька прикладів дитячих віршиків про яблука.
Яблуко
Налите сонцем,
Налите соком,
З гілки зірвалось,
Впало звисока.
– Боляче, певно?
– То вам здається. –
Лежить рум’яне в траві
Й сміється.
(Д. Поникович)
Перше яблучко
В яблуньки перше яблучко
Гілочку долу гне.
Яблучко-немовляточко
В яблуньки не одне.Гойда-да. Носить яблунька
Яблучко в пелені.
Яблучко-немовляточко
Кузочці і мені.
(Н. Карпенко)
Яблучко
Впало яблучко кругленьке
Соковите, червоненьке.
Впало яблучко хрумке
І велике. Ось таке!
– Пригощайтесь, – просить гілка
– Насолода! – шепче бджілка.
– Так, так, так! – співає шпак.
– Це мій дім! – кричить хробак.
(Н. Карпенко)
Вірші про яблука для дорослих
Дорослі сприймають яблуко не лише як фрукт, але і як символ природи, мудрості та плинності життя. Поети часто використовують цей образ, щоб передати глибинні емоції та філософські роздуми.
Яблука доспіли, яблука червоні!
Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду — і, може, більше не прийду.
Вже-я любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні уста,-
А тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.
Гей, поля жовтіють, і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить-
Поцілуй востаннє, обніми востаннє;
Вміє розставатись той, хто вмів любить.
(М. Рильський)
Зимові яблука
Туга вкрила сади яблуневі,
Що без листя лишила гілки,
Лиш плоди червоняво-жовтневі
В густе листя іще не лягли…
Вітерець тихо гілля колише
І розносить плодів аромат,
Хоч найбільші ростуть завжди вище,
Їх зірвати найбільший азарт…
Пізні яблука завжди найкращі,
Як і ті, що найперші були,
Та тепер наші роки мудрящі,
А минулі роки відгули…
Хай життя, наче яблука стиглі,
Що дарує садок у наділ,
Літ моїх у осінньому стилі,
Назриває цих яблук в поділ.
(В. Назарук)
Одиноке яблуко
Злетіло листя, яблуко ще ні…
Воно одне на дереві лишилось
І задивилось в небеса ясні
Чи на зірки можливо задивилось?
Одне… Одне на голому гіллі,
Йому ж самому, мабуть, страшнувато…
Та ні! Ген в небі линуть журавлі,
Вони вітають яблучко крилато!
Й летять удаль – робота в них трудна,
Їм треба ще далекий шлях здолати…
А яблуко їх ждало завидна,
Воно лишилось птахів проводжати…
(Н. Красоткіна)
Вірші про осінні яблука
Осінь – пора збору яблук. Саме в цей період поети найчастіше звертаються до образу цього фрукта, описуючи його барвистість та соковитість.
Яблука
Я люблю, як буває осінню
пахне яблуками у хаті.
Он лежать вони, повні просині,
повні сонця, немов на святі;
крутобокі і вітром точені,
на весілля десь приурочені,
повисають на гільце зрубане
і самі бубонять, як бубони…
Звуться зорями і ранетами,
повні пахощів, соком гожі,
доспівали попід планетами,
і планети — на них же схожі.
Мились росами десь під тучею,
в землю падали в добрім літі,
і ставала земля пахучою,
ніби яблуко на орбіті…
(А. Малишко)
Яблука червоні
Яблука червоні, стиглі, соковиті…
До землі гіллячки тонкі потягли.
Соками земними всі плоди налиті.
От уже й осінні дні до нас прийшли.
Як же дуже швидко все в житті минає,
Тільки-но, здається, буйно ще цвіло…
А уже достигло й листячко злітає,
Відлетіло швидко літечко й тепло.
А хотілось довше в цій красі побути,
Бо ж вона найкраща, рідна і моя…
Цю красу тендітну ніжно пригорнути,
Душу напоїти співом солов’я.
По сріблястих росах бігти на світанку,
Зустрічати сонце, що в росі встає.
І радіти щиро ніжному серпанку
Й знати, що усе це рідне і твоє.
А сьогодні осінь, яблука обсіли
Яблуньку в садочку, наче дітлахи.
А із лісу й саду в вирій полетіли
У далекі далі і пісні, й птахи…
(Н. Красоткіна)
Осінній сад ще яблука глядить…
Осінній сад ще яблука глядить,
листочок-два гойдає на гілляках.
І цілу ніч щось тихо шарудить,
і чорні вікна стигнуть в переляках.
Між стовбурами пробігає тінь…
А у світанків очі променисті.
То білий кінь,
то білий-білий кінь
шукає літо у сухому листі.
(Л. Костенко)
Акровірш про яблуко і грушу
Акровірш – це особливий вид поезії, в якому перші літери кожного рядка складають слово або фразу, зазвичай пов’язану із темою вірша.
Хто хвастає?
“Я таке, що всякий знає,
Бо на мене світ увесь
Ласо дуже поглядає”, –
Усміхнувся хтось і десь.
“Кращі, може, є від тебе, –
Одмовля чийсь голосок, –
І приманюють до себе
Гарні очі і роток
Роздивися, милий друже,
У кого краса видніш,
Шелестиш про себе дуже,
А мене кохають більш”.
(Л. Глібов)
Вірші про яблука – це нагадування про природну красу і багатство нашого світу. Вони передають атмосферу саду, тепло осіннього дня та магію простих радощів. Чи це дитяча радість, чи філософські роздуми дорослих – яблука завжди залишаються джерелом натхнення. Сподіваємось, ця підбірка віршів нагадала вам про дитинство, любов та красу природи.
