Василь Симоненко — одна з найяскравіших постатей української поезії. Його творчість відзначається щирістю, проникливістю та глибокою любов’ю до України. Він торкався тем, які залишаються актуальними для кожного: кохання, життя, боротьби за справедливість і рідну землю. У цій добірці ми зібрали популярні вірші Василя Симоненка, які не залишать байдужими жодного читача.
Вірші Василя Симоненка про кохання
Кохання у віршах Василя Симоненка — це ніжність, щирість і спогади, які торкаються душі.
«Вона прийшла, як мрія»
Вона прийшла, як мрія,
В весняному грімку,
І мрія стала дивом,
Як сонце у віку.
Її очі — як небо,
Яке не знає меж,
Її губи — як квітка,
Усі вогнем горять.
Вона прийшла і в серце
Засіяла любов.
Тепер я знаю, що таке
Життя і світ нов.
«Очі твої — як те море»
Очі твої — як те море,
Синє, холодне, і втомлене.
Тягнуться хвилі до неба,
Хочуть безмежності й волі.
Очі твої не даремно
Так притягають і мучать —
В них вся печаль океану,
В них бунтує безодня.
«Ну скажи — хіба не фантастично?»
Ну скажи — хіба не фантастично
Світить місяць у твої вікна,
І любов, як мрія поетична,
В твої очі падає щодня?
Ну скажи — хіба не справжнє диво
Чути серцем серця свого спів?
І обійми твої ніжні й красиві
Мовить можуть більше, ніж слів.
Вірші Василя Симоненка про Україну
Патріотизм і любов до рідної землі пронизують багато поезій Симоненка.
«Лебеді материнства»
Мріють крилами з туману
Лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани
Зорі сургучеві.
Мати сина колихала,
Люлі-люлі, сину,
Залишаючи канали,
Виростали вільно.
Ти не одинокий, сину,
Мати з тобою в небесах,
Станеш дужим і високим,
Як наш дім у ранках.
«Де зараз ви, кати мого народу?»
Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні, іуди,
І орди завойовників-заброд!
Живе мій народ, трудящий і співучий,
Від крику ворожого глухне земля.
В чолі його розум, як сонце пекучий,
І в серці його батьківська земля.
«Україні»
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тебе, рідна, молюсь до безмежжя,
Бо тільки з тобою у серці єднання.
Люблю тебе, земле, і в радості й в горі,
Ти мій нездоланний, всесильний оберіг.
Вірші Василя Симоненка про життя
Його поезії про життя сповнені мудрості та філософських роздумів.
«Ти знаєш, що ти людина?»
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде
Завтра на цій землі.
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж, не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
«Є тисячі доріг»
Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок,
Є тисячі ланів, але один лиш мій.
І серед них один і тільки мій —
Є шлях, який мене веде у вирій.
Неважливо, чи це шлях тернистий,
Чи це дорога, встелена квітами.
Мій вибір — у серці і в пам’яті чистій,
На ній не згублюсь серед віків і митей.
Творчість Василя Симоненка є надзвичайно важливою частиною української культури. Його вірші про кохання, Україну та життя допомагають краще зрозуміти людські почуття, цінувати рідну землю і знайти сенс у кожному дні. Читайте Симоненка, і ви відкриєте для себе багатий світ поезії, яка надихає та змінює.
