Павло Глазовий — неперевершений майстер української гуморески, чиї твори й на сьогодні не втрачають своєї актуальності. У його творах тонко переплітаються народна мудрість, дотепність і влучна сатира на побутові, соціальні та моральні проблеми суспільства. Але що саме робить його творчість такою близькою сучасному читачеві? В цій статті розповідаємо про життя видатного українського митця та деякі найвідоміші гуморески Павла Глазового.
Хто такий Павло Глазовий
Павло Прокопович Глазовий народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка на Миколаївщині. Чоловік ще з дитинства захоплювався літературою. Вступив до Криворізького педагогічного інституту, де познайомився з іншим видатним письменником Остапом Вишнею. З його допомогою Глазовий переводиться на навчання до Києва та починає публікуватися.
У своїх гуморесках Павло Глазовий висміює різні аспекти радянської дійсності, що робить його особливо популярним серед простих людей. Помер митець у 2004 році, залишивши по собі величезний літературний спадок.
Які гуморески Глазового варто почитати кожному
Творчість Павла Глазового охоплює широкий спектр тем. В колекції його творів знайдуться гуморески для всіх поколінь.
Гуморески для дітей
Серед творів, які написав Павло Глазовий, гуморески для дітей займають особливе місце. В них він уміло поєднує виховну складову з веселими ситуаціями, що допомагають дітям краще розуміти навколишній світ. Малюкам можна почитати наступні короткі гуморески Павла Глазового.
Допитливий син
— Чуєш, тату, — син питає, — що таке хамелеон?
— Відчепися, я не знаю, — каже Филимон.
— Чуєш, тату, ще спитаю. Що таке аукціон?
— Відчепися, я не знаю, — злиться Филимон.
Мати сердиться на хлопця:
— Ну чого ти пристаєш? Батьку навіть у неділю відпочити не даєш.
— Не кричи, — говорить батько.
— Я люблю балакать з ним. Хай пита, чого не знає, а то виросте дурним.
Буйні предки
Вдарив батько спересердя
Хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав
Та й питає в нього:
— Тебе, татку, бив твій татко?
— Бив, та ще й немало.
— Ну, а татка твого били?
— Теж перепадало.
І сказало хлопченятко,
Заломивши ручки:
— Тепер ясно, звідки в тебе
Хуліганські штучки.
Радіолюбитель
Заснув татко на дивані, зігрітий обідом,
Хропе, сопе, свище носом, аж чути сусідам.
А синочок слухав, слухав, приглядався скоса,
Потім підбіг до батечка і крутнув за носа.
— Що ти, капоснику, робиш? — здивувалась мама.
Виключаю, бо у татка погана програма.
Також часто писав Павло Глазовий гуморески про школу. Серед них можна виділити такі.
Чудний школяр
Двох онуків дід старий
Посадив на руки,
Та й розказує казки…
Слухають онуки.
Раптом меншенький спитав:
— А скажіть, дідусю, Ви ходили в перший клас?
— Та ходив, Павлусю.
— От був номер! — малюки сміхом залилися,
— Як до школи ви прийшли з бородою й лисі!
Табель
Питається сина батько Опанас:
— Ну так де ж твій табель за дев’ятий клас?
— На деньок у мене попросив Марат.
— А чого це раптом?
— Каже, напрокат.
Учиться він класно, на “чотири” й “п’ять”.
Хоче моїм табелем предків полякать.
Однокашник
— Хто там, синку, в двері стукав?
— Та якийсь дідок,
Зовсім лисий, у куфайці, у руках ціпок.
Він говорить, що приїхав із села до нас,
Що колись ходив з тобою у четвертий клас.
— Йди скажи: немає татка. То якесь брехло.
У четвертім нашім класі лисих не було.
Гуморески для дорослих
Багато писав Павло Глазовий гуморесок для дорослих. Вони часто є сатиричними, висміюють людські вади, бюрократію та несправедливість. Саме ця гостра сатира робить його твори особливо актуальними сьогодні.
Ферапонтова хвороба
У старого Ферапонта так боліли ноги,
Що на п’ятий поверх вийти не було вже змоги.
Лікар дав йому бумажку, і прибив печатку,
Чим засвідчив, що у діда ноги не в порядку,
Що в колінах у старого скупчилися солі
І ті солі викликають нестерпимі болі.
Дуже важко Ферапонту лазить на горище,
І тому його доцільно поселити нижче.
Ферапонт поніс кербуду довідку й заяву.
Той звелів йому звернутись в житлову управу.
Звідтіля його послали у районну раду.
Там у справі Ферапонта відшукали ваду
І сказали, що немовби є ще необхідність,
Щоб підтвердив здороввідділ його інвалідність.
В здороввідділі звеліли принести аналіз,
Бо в історію хвороби дві помилки вкрались,—
Тож медогляд повторити знову необхідно
І рентгеном просвітити, чи ті солі видно.
Через тиждень Ферапонта наскрізь просвітило
І оглянуло аж двічі видатне світило.
Перший раз дало пораду грітись парафіном,
Другий раз веліло п’явку ставить під коліном.
Ферапонт по кабінетах шкутильгав поволі,
Доки в нього у колінах розсмоктало солі,
І тепер йому не треба справок та квитанцій.
Як це добре, що багато є у нас інстанцій!
Кошмар
Синок родився у Мартина.
Минає рік — мовчить дитина.
Лише коли минуло два,
Найперші мовило слова.
Сказало «мама» — вмерла мама.
Сказало «баба» — вмерла баба.
Сказало «дід» — умер і дід.
Сказало «тато» — вмер сусід…
Так прояснилась для Мартина
Життя сімейного картина.
Дві записки
За дрібничку посварились
Чоловік і жінка.
Чоловік ходив надутий
І мовчав, як стінка.
А як спати укладався,
Наче незнайомій,
Написав записку жінці:
«Розбудіть о сьомій».
Та й заснув собі спокійно,
Мов упився маком.
Вранці глянув на годинник:
Уже десять з гаком.
А в руці стирчить записка,
Писана дрібненько:
«Рівно сім. Доволі спати.
Уставай швиденько!»
Гуморески про мову
Окремо варто згадати, які писав Павло Глазовий гуморески про мову. В них він порушує важливі питання збереження, поширення та поваги до української мови.
Кухлик
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю.
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка.
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови.
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова.
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
Заморські гості
Прилетіли на Вкраїну
Гості із Канади.
Мандруючи по столиці,
Зайшли до райради.
Біля входу запитали
Міліціонера:
— Чи потрапити ми можем
На прийом до мера?
Козирнув сержант бадьоро.
— Голови немає.
Він якраз нові будинки
В Дарниці приймає.
Здивуванням засвітились
Очі у туриста.
— Ваша мова бездоганна
І вимова чиста.
А у нас там, у Канаді,
Галасують знову,
Що у Києві забули
Українську мову.
Козирнув сержант і вдруге.
Не дивуйтесь, — каже.
Розбиратися у людях
Перше діло наше.
Я вгадав, що ви культурні,
Благородні люди,
Бо шпана по-українськи
Розмовлять не буде.
Наші хлопці
Іде вуйко Хрещатиком
Приїжджа людина.
Запитує у зустрічних:
– А котра година?
Перехожі пробiгають,
Позиркують скоса.
Той рукою вiдмахнеться,
Той відверне носа.
А тут раптом двоє негрів
Вийшли з гастроному.
Один глянув на годинник:
– Зараз чверть на сьому.
Вуйко низько поклонився.
– Дякую, шановнi!
Значить, є ще у столиці
Україномовні.
Гуморески Глазового: де шукати?
Творчість Павла Глазового — не лише джерело гумору, а й глибокий філософський аналіз суспільства. Його гуморески слугують дзеркалом народу, в якому кожен може впізнати себе. Дорослі й діти можуть з легкістю познайомитися з творчістю Павла Глазового за допомогою відеохостингів. До прикладу, відео з озвучуванням гуморесок Павла Глазового опубліковані на YouTube у вільному доступі.
Твори Глазового не просто іронічно висміюють реальність — вони змушують задуматися над нею, викликаючи при цьому легку усмішку.
