Слово “рутвяний” часто викликає запитання щодо правильного написання та значення, адже воно не є повсякденним у сучасній українській мові. Чи пишеться воно з апострофом, як “рутв’яний”, чи без нього? Що воно означає і в яких контекстах уживається? У цій статті ми розберемо значення слова “рутвяний”, його правопис за новим українським правописом 2019 року та особливості вживання, наприклад, у словосполученні “рутвяний вінок”.
Що означає слово “рутвяний”?
Слово “рутвяний” — це прикметник, який означає “зроблений із рути” або “пов’язаний із рутою”. Рута — це ароматна рослина, яку в українській традиції часто використовували для плетіння вінків, прикрас чи в обрядах, зокрема весільних. Наприклад, “рутвяний вінок” — це вінок, сплетений із гілочок рути, що символізує чистоту, любов або захист. Слово походить від іменника “рута” і має виразне культурне значення, особливо в поезії, фольклорі та етнографії. У сучасній мові воно рідковживане, але трапляється в літературних текстах чи описах традицій.
Як пишеться “рутвяний”: з апострофом чи без?
За новим українським правописом 2019 року слово “рутвяний” пишеться без апострофа. Це пояснюється правилами словотворення: прикметник утворюється від іменника “рута” за допомогою суфікса “-вяний”. У таких випадках апостроф не ставиться, адже після губного звука “т” перед “я” немає потреби в розділовому знаку. Форма “рутв’яний” із апострофом є помилковою, хоча іноді трапляється в нестандартному вжитку чи діалектах. Наприклад, правильно писати: “рутвяний вінок”, а не “рутв’яний вінок”.
Ось основні правила правопису:
- Без апострофа: після губних приголосних (б, п, в, м, ф) перед “я”, “ю”, “є”, “ї” апостроф не ставиться, якщо немає іншої голосної перед приголосною (порівняйте: “зв’язок” — є голосна “а” перед “з”).
- Словотвір: “рутвяний” утворюється від “рута” + “-вяний”, тому апостроф зайвий.
- У словниках: сучасні словники, як-от Словник української мови (СУМ-11), фіксують форму “рутвяний”.
Приклади вживання слова “рутвяний”
Щоб краще зрозуміти, як використовувати слово “рутвяний”, розглянемо приклади в різних контекстах:
- У фольклорі: “Наречена одягла рутвяний вінок, сплетений із запашної рути.”
- У поезії: “Рутвяний запах наповнив сад, нагадуючи про давні обряди.”
- У прозі: “Вона тримала рутвяний вінок, символ її любові й надії.”
- У описі традицій: “Рутвяні вінки в Україні вважалися оберегом для молодят.”
- У сучасному тексті: “Музей показав старовинний рутвяний вінок із гуцульського весілля.”
Чому плутають із апострофом?
Плутанина з написанням “рутвяний” чи “рутв’яний” виникає через аналогію з іншими словами, де апостроф потрібен, наприклад, “мавп’ячий” чи “бур’ян”. Однак у “рутвяний” після “т” іде “в”, яке пом’якшує вимову, і голосної перед “т” немає, тому апостроф не ставиться. Ця помилка також може бути пов’язана з діалектними особливостями чи застарілими нормами, коли в деяких текстах апостроф використовували неправильно.
Як запам’ятати правильне написання?
Щоб не плутати “рутвяний” із формою з апострофом, дотримуйтесь таких порад:
- Згадайте правило: після губних приголосних (тут “т”) перед “я” апостроф не потрібен.
- Порівняйте з іншими словами: “квітяний”, “літяний” — також без апострофа.
- Звертайтесь до словників: сучасні джерела чітко вказують на “рутвяний”.
- Уявіть словотвір: від “рута” до “рут-в-яний” — без голосної, що потребує апострофа.
- Пишіть у контексті: “рутвяний вінок” звучить природно й відповідає традиціям.
Що означає слово “рутвяний”? Це прикметник, який описує щось, зроблене з рути чи пов’язане з нею, як-от “рутвяний вінок” — символ любові й захисту в українських традиціях. Як пишеться слово “рутвяний”: з апострофом чи без? За новим правописом 2019 року — без апострофа, тобто “рутвяний”, а не “рутв’яний”. Чому так? Бо після губного “т” перед “я” апостроф не ставиться. Правильне написання, як у “рутвяний вінок”, легко запам’ятати, якщо знати правило словотворення. Використовуйте це слово в поетичних чи культурних контекстах, і нехай ваша мова буде правильною й виразною!
