Українські народні приказки та прислівʼя про пори року

Українські народні прислів’я та приказки про пори року — це важлива частина культурної спадщини нашого народу. Вони відображають глибоке спостереження за природою, її змінами в різні пори року, а також навчання життєвих уроків через метафори й символи, що приховані в цих народних висловах. Прислів’я про пори року не лише вчать людей працювати та пристосовуватися до змін, а й підкреслюють важливість гармонії між людиною та природою. У статті ми розглянемо українські приказки та прислівʼя про пори року, що допомагають краще зрозуміти, як українці сприймали кожну пору.

Що таке прислів’я та приказки?

Прислів’я та приказка — це обидва види народної творчості, але вони мають свої відмінності, як за формою, так і за значенням.

Прислів’я — це коротке народне висловлювання, яке містить загальну життєву мудрість, правило або спостереження за життям. Вони частіше не містять конкретної дії, а надають загальні поради або рекомендації. “Без праці не витягнеш і рибки з водойми.”
Приказка – це коротке виразне висловлювання, яке має чітке і конкретне значення. Вони часто описують конкретну ситуацію або явище. Також приказки можуть бути жартівливими або використовувати метафори.“Від села до міста, а відразу не буде видно.”

Прислів’я про зиму

Зима в українському фольклорі зазвичай асоціюється з холодом, суворими умовами, але й з часом відпочинку та підготовки до нового сезону. У зимовий час особливо цінували тепло домашнього вогнища і зібраність родини. Ці прислів’я про зиму показують народне спостереження за природою і її циклічними змінами, а також підкреслюють важливість кожної пори року для життєвого процесу:

“Багато снігу – багато хліба” – великий сніг у зимовий період є сприятливим для врожаю в наступному році.
“То сніг, то завірюха, то вже зима коло вуха” – непередбачуваність зимової погоди.
“Холод не брат, а заметіль не сестра” – означає, що зима може бути дуже суворою, і холод найнеприємніший супутник.
“Зимою деньок, як комарів носок” – зимові дні дуже короткі, як і носок комара.
“Кільця довкола місяця – на сніг” – якщо навколо місяця є кільця, це передбачає снігопад.
“Як зазиміє, то й жаба оніміє” – з настанням суворої зими природа затихає: жаби йдуть у сплячку, коли стає холодно.
“Прийшла Покрова – сиди, чумак, дома” – пов’язане з церковним святом Покрови (1 жовтня), яке знаменує початок холодної пори року.
“Зимнє тепло, як мачушине добро” – зимове тепло є рідкісним і тимчасовим, як і добра вдача матері.
“Літо збирає, а зима поїдає” – усі плоди літньої праці повинні бути зібрані та збереженні для зими, оскільки цієї пори потрібно споживати ці запаси.
“Сніг у грудні глибокий – урожай високий” – глибокий сніг у грудні є ознакою хорошого врожаю в майбутньому році.

Прислів’я про весну

Весна – це пора відродження. Коли природа пробуджується від зимового сну, а люди готуються до нових звершень. Весна у народі асоціюється з надією, оновленням і новим починанням. Прислів’я про весну часто говорять про майбутнє та його позитивні аспекти:

“Весняне сонце як дівчини серце” – весняне сонце приносить тепло і надію, як серце дівчини наповнене почуттями.
“Весняний день рік годує” – означає, що весна є найважливішою порою для землеробства.
“Весною все ожива, танцює й співа” – з приходом весни природа пробуджується, а люди отримують нову енергію.
“Весна ледачого не любить” – пора активної праці, тому треба працювати, щоб забезпечити себе на рік вперед.
“Де ластівка не літає, а в квітні додому прилітає” – символізує зміну пори року та повернення тепла.
“У березні день з ніччю зустрічаються” – відображає рівнодення, яке відбувається в березні, коли день і ніч мають рівну тривалість.
“Березень у зими кожуха купив, а на третій день продав” – вказує на мінливу погоду в березні
“Травневий дощ все одно, що з грибами борщ” – травневий дощ дає таку кількість вологи, що він схожий на “подарунок” для землі, який сприяє рясному росту рослин.
“Зійшов у березні сніжок – берися за плужок” – коли зима вже йде і тане сніг, починається час для польових робіт.

Прислів’я про літо

Літо в українських народних приказках і прислів’ях асоціюється з теплом, працею на землі та її щедрістю. Це період, коли люди працюють на полях, збираючи плоди своєї праці. Прислів’я про літо відображають важливість цього періоду для добробуту:

“Одне літо ліпше, ніж сто зим” – одна літня пора може дати більше емоцій та можливостей, ніж довгі зимові дні.
“Готуй сани влітку, а воза взимку” – закликає готуватися до майбутніх труднощів та потреб завчасно.
“Червень літо зрум’янив, а липень громами розпік” – червень – перші теплі дні та зрілість літа, а у липні грози та сильне тепло.
“Хто літом спеки боїться, той зимою немає чим гріться” – людина, яка не хоче працювати влітку, може залишитися без засобів існування взимку.
“Опеньки з’явились – літо скінчилось” – поява опеньків є ознакою того, що природа готується до осені.
“Літо сухе, жарке – зима малосніжна, морозна” – якщо літо спекотне та сухе, то зима буде холодною та малосніжною.
“Якщо в серпні у дурні пошився, значить, мудрості не навчився” – якщо в серпні людина поводиться безтурботно і не готується до зими, то воно не навчається на своїх помилках.
“Бджоли раді цвіту – люди літу” – як бджоли радіють цвіту, так і люди чекають на літо, адже це пора радості та насолоди природою.
“Два рази в році літо не буває” – не варто очікувати на теплу погоду поза межами літнього сезону, адже літо може бути лише один раз на рік.
Літо дає корінь, а осінь насіння” – вказує на цикл природного розвитку: літо – час росту та укорінення, а осінь – пора збору врожаю та насіння.

Прислів’я про осінь

Осінь – це пора збору плодів, завершення роботи, підготовки до зими. Осінь в українському народному слові часто асоціюється з плодами землі й з осіннім дощем, який очищає природу. Прислів’я про осінь найчастіше пов’язані з завершенням циклу:

“Восени – багач, а навесні – прохач” – восени люди часто збирають врожай і мають багато запасів, тому почуваються багатими. Однак навесні запаси закінчуються.
“В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, крутить, мутить, припікає, поливає”- описує мінливу й непередбачувану погоду осені.
“У жовтні до обіду осінь, а після обіду – зима” – різкість переходу між осінню та зимою в жовтневі дні.
“Листопад не лютий, проте спитає, чи одягнутий та взутий” – акцентує на тому, що навіть у листопаді погода може бути холодною і потрібно бути готовим до різкої зміни.
“Восени день блисне, а три кисне” – осінь може дарувати короткі, теплі й сонячні дні, але часто за ними слідують кілька холодних і похмурих.
“Осінь усьому рахунок веде” – пора року, коли природа підбиває підсумки, люди збирають урожай і оцінюють результати праці.
“Хвали літо, коли осінь прийде” – прислів’я нагадує, що не варто забувати про добрі моменти літа, коли приходить осінь, оскільки осінь часто приносить свої труднощі, холод і нестабільність.
“Плети влітку рукавиці — в листопаді пригодиться” – закликає готуватися до зими влітку.
“Пищить снігур у листопаді — скоро й зимі будем раді” – поява снігурів у листопаді — це знак, що зима наближається.

Прислів’я про місяці та пори року

Крім загальних приказок і прислів’їв, існує багато, що стосуються конкретних місяців року. Наприклад, прислів’я про січень і лютий пов’язані з зимовими морозами та холодами, а березень і квітень – з приходом весни та тепла. Прислів’я про місяці та пори року часта вказують на зміни в погодних умовах і на життєвий цикл землеробства:

“Грудень землю грудить і хату студить” – описує холодну та сувору погоду, коли земля підмерзає, а в домівках стає холодно.
“Січень наступає – мороз людей обіймає” – описує погоду січня: сильні морози, які охоплюють людей, коли вони виходять на вулицю.
“Місяць лютий гостро кутий” – описує лютий як найхолодніший місяць року.
“Березень з водою, квітень з травою, а травень з квітами” – означає характерні зміни природи на кожному етапі.
“Мокрий квітень, сухий май – для картоплі буде рай” – якщо у квітні часто йдуть дощі, а в травні сухо та тепло – сприятливі умови для вирощування картоплі.
“Травень холодний – не будеш голодний” – якщо травень холодний, то буде хороший урожай.
“У червні на полі густо, а надворі пусто” – місяць, коли люди зайняті роботою на полях і не мають часу на відпочинок.
“Чого липень і серпень не доварять, того і вересень недосмажить” – чого не встигли зробити влітку, у вересні вже не виправити.
“В першій половині серпня погода стала – буде зима довготривала” – якщо в серпні погоді стабільна і спокійна, це може бути ознакою того, що зима буде холодно і довга.
“У вересні ложка води робить два болота” – у вересні навіть невелика кількість дощу може сильно змінити ситуацію, особливо коли йдеться про річки чи болота
“Жовтень ходить по краю та й виганяє птахів із раю”– місяць, коли зима починає наступати, і птахи готуються до міграції в теплі країни, залишаючи «рай» — місце, де вони жили.
“Як листопад дерев не обтрусить — довга зима бути мусить”- Якщо в листопаді дерева не скидають всі свого листя, то зима, ймовірно, буде довгою і суворою.

Українські народні прислів’я та приказки про пори року – це не тільки відображення спостережень людей за природними змінами, але важливий культурний спадок, що передає життєву мудрість. Вони вчать поважати природу, враховувати її цикли й бути готовими до змін. Пори року в народних прислів’ях не просто поєднують природні явища, але й допомагають людям жити в гармонії з ними.