Притча про свічку та свічник – одна з найвідоміших у Новому Завіті. Її записано у трьох Євангеліях: від Матфея (5:15), від Марка (4:21) та від Луки (11:33). Ці кілька коротких рядків Ісус промовив до своїх учнів і до натовпу, який зібрався Його слухати. Слова прості, але сенс надзвичайно глибокий. У цій статті ми розберемо, про яке світло йдеться у притчі про свічку, чому його не можна ховати і якої саме моралі навчає нас притча про свічку та свічник у повсякденному житті.
Текст притчі та її біблійний контекст
Сам текст звучить так: «І ніхто, засвітивши свічку, не ставить її під посудину чи під ліжко, а ставить на свічник, щоб ті, які входять, бачили світло» (Лк. 11:33). У Євангелії від Марка додається важливе запитання: «Невже для того приносять свічку, щоб поставити її під посудину чи під ліжко? Хіба не для того, щоб поставити на свічник?»
Ісус вимовляє ці слова одразу після того, як пояснює учням значення притчі про сіяча. Він говорить про те, що настане час, коли всі таємниці будуть явлені, і нічого не залишиться прихованим. Тому немає сенсу ховати те, що призначене для відкриття. Світло в притчі – це саме те, що Бог дає людині, щоб вона могла бачити шлях і щоб інші бачили цей шлях через неї.
Про яке світло йдеться у притчі про свічку
У Біблії світло – один з найпоширеніших образів Бога та Його істини. Ще на початку Євангелія від Івана сказано: «У Ньому було життя, і життя було світлом людей» (Ін. 1:4). Сам Ісус називає Себе «світлом світу» (Ін. 8:12). Трохи пізніше Він говорить учням: «Ви – світло світу» (Мф. 5:14).
Отже, у притчі про свічку йдеться не про звичайне фізичне світло, а про духовне світло – віру, добрі справи, любов, правду, милосердя, які людина отримує від Бога. Це те, що робить її життя осмисленим і що здатне освітити шлях іншим людям. Свічка – це кожен віруючий, який прийняв Христа у своє серце. Свічник – це його місце у світі: сім’я, робота, друзі, суспільство.
Світло у притчі – це не особисте досягнення і не приватна власність. Воно дається не для того, щоб людина милувалася ним наодинці, а щоб ставала видимим знаком Божої присутності для інших.
Чого саме навчає притча про свічку та свічник
Притча вчить кількох важливих істин, які стосуються кожного християнина. Насамперед вона показує, що отримане від Бога світло потрібно ставити на видноті. Крім того, ця коротка історія наголошує на відповідальності за те, що нам довірено. Ми не маємо права приховувати те, що може допомогти іншим знайти шлях до Бога.
Ось основні уроки притчі:
- віра не може бути суто приватною справою;
- добрі справи повинні бути видимими, щоб прославляти Бога;
- місце, де ми зараз є, і є наш свічник – саме тут ми покликані світити;
- приховуючи світло, ми шкодимо не лише іншим, а й самі себе позбавляємо радості.
- не ховай віру під страх чи сором.
- ділись отриманим світлом з іншими.
- приймай своє місце у світі як місце, призначене Богом.
Як НЕ треба поводитися зі своїм світлом
Часто люди, навіть щиро віруючі, несвідомо ставлять свою свічку «під посудину». Ось найпоширеніші способи сховати світло:
- боятися говорити про свою віру на роботі чи серед друзів;
- робити добро тільки тоді, коли ніхто не бачить;
- соромитися молитися чи хреститися в громадських місцях;
- виправдовувати свою мовчанкість словами «кожен сам за себе відповідає».
Мораль притчі для сучасної людини
Сьогодні багато хто вважає віру приватною справою. Люди можуть регулярно ходити до храму, молитися вдома, але на роботі чи серед друзів ніколи не згадувати про Бога, щоб «не дратувати» чи «не нав’язуватися». Притча про свічку та свічник прямо говорить: таке ставлення неправильне. Якщо ти справді засвітив у собі світло Христове, його неможливо приховати повністю – і не потрібно.
Мораль притчі про свічку та свічник полягає в тому, що віра повинна бути видимою. Не крикливою чи нав’язливою, але природною і щирою. Це коли людина живе так, що оточуючі самі запитують: «Чому ти такий спокійний у складних ситуаціях?», «Звідки в тебе сили прощати?», «Чому ти допомагаєш навіть тим, хто тебе образив?» І тоді відкривається можливість свідчити про Христа не гучними словами, а самим життям.
| Образ у притчі | Що означає | Як проявляється в житті |
|---|---|---|
| Свічка | Людина, яка прийняла Христа | Віра, добрі справи, любов |
| Свічник | Місце, куди Бог ставить людину | Сім’я, робота, країна, час, у якому живемо |
| Посудина чи ліжко | Спроба приховати віру | Сором, страх осуду, байдужість |
| Ті, що входять | Люди, які бачать наше світло | Близькі, колеги, випадкові перехожі |
Притча про свічку та свічник нагадує нам просту, але дуже важливу істину: ми покликані бути світлом. Не тому, що ми кращі за інших, а тому, що отримали дар, який не належить лише нам. Чим більше ми намагаємося сховати цей дар, тим більше згасаємо самі. А коли дозволяємо йому горіти відкрито – освітлюємо шлях і собі, і тим, хто поруч. Нехай наше життя буде саме таким свічником, на якому світло Христове видно всім, хто входить.
