Терапія стовбуровими клітинами стала одним із найобговорюваніших напрямів у ортопедії останніх років. Вона пропонує пацієнтам альтернативу традиційним методам, таким як тривале медикаментозне лікування або хірургічне втручання. І вже зрозуміло, що далеко не кожному потрібна ця високотехнологічна процедура. Саме тому перш ніж обирати метод, слід розібратися: лікуванню стовбуровими клітинами підлягають лише конкретні пацієнти з чіткими показаннями. Підхід індивідуальний. Усе оцінюється на основі диференційованої діагностики.
Консервативні методики — перший етап терапії. Фізіотерапія, ЛФК, протизапальні засоби — усе це основа. Але якщо вони не дають стійкого поліпшення, а пацієнт відчуває дискомфорт навіть у спокої — тоді без стовбурових клітин не обійтись. І тут саме час замислитися про інноваційний метод, який підтримує регенерацію тканин на клітинному рівні.
Розрив хрящової тканини й ранні стадії артрозу
Ранні стадії артрозу характеризуються поступовими мікроструктурними змінами в хрящовій тканині, які ще не призводять до повного стирання поверхні, проте вже знижують її функціональність. У таких умовах суглоб втрачає амортизаційні властивості, з’являються перші симптоми — дискомфорт після навантаження, скутість уранці, хрускіт під час руху. Якщо вчасно не зреагувати, ці зміни прогресують до вираженої деформації. Саме тому лікування на цьому етапі дає найбільшу ефективність і дозволяє попередити перехід артрозу в більш складні стадії.
Аутологічні стовбурові клітини, отримані з жирової тканини пацієнта, мають здатність до диференціації — тобто можуть перетворюватися на клітини хряща, судин, сполучної тканини. Вони не лише стимулюють локальну регенерацію, а й виділяють біологічно активні речовини, які знижують рівень місцевого запалення, поліпшують мікроциркуляцію та відновлюють клітинне середовище. На відміну від фармакологічних препаратів, які знімають симптом, але не змінюють структуру, стовбурові клітини працюють на рівні причин — запускають процеси самовідновлення у самому вогнищі ураження.
Для пацієнта це означає не лише зменшення болю, а й поступове покращення функціональності суглоба. Збільшується обсяг рухів, знижується чутливість до навантаження, зникає потреба у регулярному прийомі знеболювальних. Ефект не миттєвий — перші позитивні зміни фіксують через 3–6 тижнів після процедури, а максимальний результат — через кілька місяців, коли клітини встигають інтегруватись у навколишнє середовище.
Важливою умовою успіху є правильний підбір пацієнтів: найбільший ефект терапія дає людям віком до 65 років, із локальним ураженням одного чи двох суглобів, без активного запального процесу. Також суттєве значення має повноцінне дообстеження перед процедурою — включаючи МРТ, аналізи крові та консультації суміжних фахівців. Саме ці кроки дозволяють мінімізувати ризики та отримати стабільний довготривалий результат.
Хронічне запалення суглобових структур
Хоча артрит і артроз — різні діагнози, часто в клінічній практиці зустрічається поєднане ураження із запальним компонентом. Ураження синовії призводить до накопичення рідини, набряків і болю в ділянці суглоба. Коли стандартні протизапальні методи не дають довготривалого ефекту, застосовують стовбурові клітини. Вони мають імуномодулюючі властивості: знижують активність запалення, сприяють відновленню синовіального покриття, запобігають руйнуванню суглобових структур. Це важливо, адже хронічне запалення прискорює дегенеративні процеси й сприяє формуванню тканинних змін, що важко повернути навіть хірургічним шляхом.
Посттравматичні ураження та спортивні травми
Травми зв’язок, менісків, компресійні ушкодження — часті причини суглобових патологій, особливо серед спортсменів і активних людей. У цих випадках суглоб втрачає частину своєї стабільності, страждає від мікрозапалень, а цілісність тканин порушується. При стандартній реабілітації інколи залишається хронічний больовий синдром, прискорене стирання хряща і ризик подальшого розвитку остеоартрозу. Терапія стовбуровими клітинами тут виступає потужним стимулятором відновлювальних процесів. Клітини активують ангіогенез, стимулюють репарацію пошкоджених структур і відновлюють регуляцію м’яких тканин. Це зменшує ризик прогресування дегенерації навіть у пацієнтів, які повертаються до високих навантажень.
Протипоказання та відбір пацієнтів
Попри високий потенціал терапії стовбуровими клітинами, вона не може застосовуватись у всіх без винятку. Існує перелік станів, при яких таке втручання не рекомендується або категорично заборонене. Найбільш вагомим протипоказанням є наявність онкологічного процесу — як активного, так і в анамнезі. Це пов’язано з тим, що стимулюючі властивості стовбурових клітин можуть теоретично активізувати ріст пухлин або сприяти їх поверненню.
Крім того, не проводиться клітинна терапія при неконтрольованих системних інфекціях, оскільки у таких випадках існує ризик поширення патогенних мікроорганізмів. Значним обмеженням є також аутоімунні захворювання в активній фазі, коли імунна система пацієнта атакує власні тканини. У таких ситуаціях застосування клітинного матеріалу може викликати непередбачувану імунну відповідь або загострити основне захворювання. Порушення системи згортання крові, зокрема гемофілія, також є протипоказанням через ризик розвитку кровотеч після забору або введення клітин.
Особливу увагу лікар приділяє пацієнтам із психоневрологічними розладами, оскільки успіх процедури багато в чому залежить від дотримання пацієнтом після процедурного режиму та рекомендацій. Якщо є підозра, що пацієнт не здатен адекватно оцінити свій стан або дотримуватися призначень, рішення щодо терапії переглядається.
Перед проведенням процедури лікар проводить обов’язкове комплексне обстеження. До нього входять загальні та біохімічні аналізи крові, оцінка згортання, тести на вірусні інфекції, інструментальні методи — УЗД, рентгенографія, іноді МРТ для детального аналізу стану хряща та навколосуглобових тканин. Важливе значення має анамнез: попередні травми, хірургічні втручання, хронічні захворювання, спосіб життя, рівень фізичної активності.
Рішення про доцільність терапії завжди приймається індивідуально. Якщо є навіть незначні ризики, які можуть переважити користь, пацієнту рекомендують альтернативні методи. Мета лікаря — не просто провести процедуру, а забезпечити безпечний, передбачуваний і максимально ефективний результат.
Етапи проведення терапії: від забору до введення
Починається все зі збору жирової тканини пацієнта через мінімальний розріз у зоні живота або стегна. Виділення клітин відбувається в лабораторних умовах з використанням центрифуг та фільтрації. Потім отримана суспензія вводиться безпосередньо в уражений суглоб під контролем УЗД. Процедура триває близько години, і вже за годину пацієнт може залишити клініку. Саме введення — безболісне, виконане в умовах стерильності, з обов’язковим після процедурним спостереженням.
Результати терапії та подальший контроль
Пацієнти найчастіше помічають полегшення через кілька тижнів після процедури. Спочатку зникає гострий біль. Потім проходять хрускіт, відновлюється амплітуда рухів, зникає напруга навколо суглоба. Через місяць або два пацієнт майже не відчуває обмежень у щоденній фізичній активності. Проте для закріплення ефекту призначають підтримуючі курси, які можуть повторюватися щорічно чи раз на півроку залежно від динаміки. Окрім регулярного моніторингу (УЗД, аналізи), важлива адаптація способу життя: збереження нормальної ваги, регулярні фізичні вправи, уникання надмірних навантажень.
Коли слід очікувати ефекту та що враховувати
Результат лікування залежить від кількох параметрів: віку пацієнта, ступеня ураження, коморбідних станів, рівня активності, дотримання реабілітаційної програми. Найкраще реагують пацієнти з ранньою дегенерацією, без хронічних запальних процесів та із помірною фізичною активністю. У таких випадках відновлення — суттєве і стійке. Пацієнти з прогресуючим артрозом або вираженими деформаціями можуть мати уповільнений ефект, але навіть у них терапія забезпечує зменшення болю та зростання якості життя. Тому рішення про призначення концентрується саме на цих факторах.
Узагальнюючи, терапія стовбуровими клітинами при ураженні суглобів показана в наступних ситуаціях: ранній артроз, посттравматичні зміни, стійке запалення, неефективність консервативного лікування і відсутність потреби в ендопротезуванні. Цей метод відкриває можливості для відновлення тканин, відновлення функції і покращення якості життя без операції. Своєчасний і обґрунтований вибір тактики — запорука успіху.
Для найбільш точного підбору терапії і максимальної користі слід звертатися до спеціалістів, що працюють з усіма сучасними методами. Ідеальною підтримкою в цьому стане Mashtaler Ortho & trauma — центр, що володіє провідними технологіями і комплексним підходом.
