Заповіді Божі — основа християнського уявлення про віру, чесність і ставлення до людей. Декалог дає короткі правила, за якими можна звіряти свої вчинки.
Повний перелік Десяти Заповідей Божих українською мовою
Декалог, або Десять Божих Заповідей, — це фундаментальний моральний орієнтир для кожного християнина. Нижче наведено їхній текст за порядком.
- Я є Господь Бог твій, нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене.
- Не сотвори собі кумира і всякої подоби того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що у воді під землею: не вклоняйся їм і не служи їм.
- Не згадуй імені Господа Бога твого надаремно.
- Пам’ятай день суботній (святий), щоб святити його: шість днів працюй і роби всі діла свої, а день сьомий — свято (відпочинок) Господу Богу твоєму.
- Шануй батька твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб продовжилися дні твої на землі.
- Не вбивай.
- Не чини перелюбу (не чужолож).
- Не кради.
- Не свідчи неправдиво на ближнього твого.
- Не бажай нічого, що належить ближньому твоєму (ані дому, ані дружини, ані майна його).
У біблійних книгах Вихід і Второзаконня заповіді наведено в ширшому контексті. Їхнє формулювання в молитовниках і катехизисах може трохи різнитися.
Історія дарування Декалогу на горі Синай
За біблійною оповіддю, Бог дав Десять заповідей єврейському народові через пророка Мойсея. Це сталося на горі Синай після виходу людей з єгипетського рабства. Заповіді були частиною завіту — союзу між Богом і народом.
Текст Декалогу міститься у Старому Заповіті: у Книзі Вихід (20:2–17) та Книзі Второзаконня (5:6–21). Мойсей отримав кам’яні таблиці, які називають скрижалями Завіту.
У християнському поясненні перші чотири заповіді пов’язують із любов’ю та пошаною до Бога, а наступні шість — зі ставленням до ближнього. Цей поділ допомагає побачити, що віра стосується і молитви, і щоденного поводження з людьми.
Заповіді дані не для того, щоб забрати в людини свободу. Вони є дороговказом і захисним законом: допомагають жити гідно та безпечно, зберігати мир у стосунках із Богом і людьми.
Зміст і тлумачення кожної заповіді на щоденних прикладах
Заповіді можна читати як короткі правила, але кожна з них стосується і вчинків, і внутрішнього ставлення. Такий розбір часто використовують для іспиту совісті перед сповіддю: людина пригадує, як поводилася з Богом, рідними та іншими людьми.
Перша заповідь — про віру в єдиного Бога. Вона закликає ставити Бога на перше місце й будувати життя на вірі. Водночас застерігає від відмови від віри, забобонів, магії, астрології та звернення до ворожок.
Друга заповідь навчає поклонятися Творцеві, а не створювати собі кумира. Кумиром може стати не тільки статуя: це гроші, влада, слава, робота або власне «я», якщо вони стають важливішими за Бога й совість.
Третя заповідь вчить із пошаною ставитися до Божого імені та святині. Не слід уживати ім’я Господа як лайку чи звичне слово-заповнювач. Також ця заповідь застерігає від брехливих клятв і прикривання брехні вірою.
Четверта заповідь закликає відводити неділю та релігійні свята для молитви, відвідування храму, родини й добрих справ. Вона також нагадує чесно працювати в будні та знаходити час для відпочинку.
П’ята заповідь просить любити й поважати батьків, слухати їх і допомагати, коли вони потребують підтримки. Пошана також стосується літніх людей і наставників. У тексті заповіді з нею пов’язана обіцянка благополуччя та довгого життя.
Шоста заповідь забороняє позбавляти людину життя. Вона також застерігає від гніву, ненависті й цькування, які завдають болю іншим, а ще — від шкідливих звичок, що руйнують власне здоров’я.
Сьома заповідь закликає до подружньої вірності, чистоти думок і поваги до шлюбу та сім’ї. Вона застерігає від перелюбу й поведінки, яка руйнує довіру між подружжям.
Восьма заповідь забороняє красти, обманювати й привласнювати чужу працю. Вона також стосується хабарництва та несправедливої оплати працівникам. Її простий щоденний зміст — чесно ставитися до чужих речей і праці.
Дев’ята заповідь застерігає від брехні, наклепів, пліток і неправдивих звинувачень. Вона спонукає говорити правду та не обмовляти людину за її спиною. Перед тим як переказувати чужу історію, запитайте себе, чи знаєте ви, що це правда.
Десята заповідь застерігає від заздрості та жадібності. Ці почуття можуть з’явитися ще до того, як людина вчинить щось погане. Заповідь вчить бути вдячними за своє й не прагнути забрати те, що належить ближньому.
Відмінності в нумерації та традиціях поділу Декалогу
У Святому Письмі наведено один зміст заповідей, але християнські традиції по-різному поділяють цей текст на десять пунктів. Через це в молитовниках і катехизисах можна побачити різну нумерацію. Відмінність стосується групування, а не самої настанови.
У східній християнській традиції, зокрема православній, окремо рахують заповідь про єдиного Бога та заповідь про кумира. Подібного поділу дотримується більшість протестантів. У західній традиції, яку пов’язують зі святим Августином, перші дві заповіді об’єднують, а заборону зазіхати на дружину й майно ближнього ділять на дві.
| Зміст заповіді (за Виходом 20) | Православна традиція | Католицька традиція (св. Августина) |
|---|---|---|
| Шанування єдиного Бога та заборона ідолів і кумирів | 1-ша і 2-га заповіді окремо | Об’єднані в 1-шу заповідь |
| Заборона вживати ім’я Бога надаремно | 3-тя заповідь | 2-га заповідь |
| Святкування дня відпочинку (субота/неділя) | 4-та заповідь | 3-тя заповідь |
| Заповіді про батьків, убивство, перелюб, крадіжку та лжесвідчення | 5–9-та заповіді | 4–8-ма заповіді |
| Заборона зазіхати на дружину та майно ближнього | Одна 10-та заповідь | Окремі 9-та і 10-та заповіді |
У католицьких і греко-католицьких катехизисах поділ може залежати від традиції, на яку спирається конкретне видання. Тому для підготовки до катехизації чи сповіді зручно користуватися тим молитовником, яким ви послуговуєтеся у своїй громаді.
Новозавітні заповіді Ісуса Христа: заповіді любові та блаженства
Ісус Христос не скасував Декалог, а показав його повноту через любов. У Євангелії від Матвія (22:37–40) Він називає дві головні заповіді: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою» та «Люби свого ближнього, як самого себе». Любов до Бога і людей допомагає зрозуміти, заради чого людина дотримується інших заповідей.
У Нагірній проповіді (Матвія 5:3–12) Христос навчає блаженств. Вони показують шлях внутрішнього духовного зростання, смирення й чистоти серця. Нижче наведено шість висловів із цієї частини проповіді:
- блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне;
- блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться;
- блаженні лагідні, бо вони успадкують землю;
- блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться;
- блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть;
- блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
«Вбогі духом» — це люди, які не покладаються лише на власну силу й визнають потребу в Богові. А чистота серця означає щирість у думках і намірах; у наведеному вислові їй відповідає обіцянка побачити Бога.
Старозавітні заповіді показують межі гріха — чого не робити, щоб не завдати зла Богові, ближньому чи собі. Новозавітні заповіді любові й блаженств указують шлях святості: як любити та творити добро. У щоденному житті це можна почати з простого — сказати правду, допомогти ближньому й не відповідати злом на зло.
