Троянди — квіти, які надихали митців століттями. Їхні краса, аромат і символізм знаходять своє відображення у поезії різних епох і культур. Вірші про ці квіти нерідко стають символом любові, пристрасті, скорботи та надії. У цій статті зібрали найкращі твори, що присвячені трояндам.
В чому особливість віршів про троянди
Серед багатої спадщини літератури вірш про троянду займає особливе місце. Ця квітка у поезії уособлює красу, любов, пристрасть, чистоту, а іноді скорботу чи біль. Особливостями віршів про троянду є:
- Багатогранність символіки. Наприклад, червона троянда символізує пристрасне кохання, а біла асоціюється з чистотою й невинністю.
- Емоційна насиченість. Образ троянди дозволяє поетам передати тонкі нюанси почуттів — від ніжності до глибокої скорботи.
- Універсальність тем. Вірші про троянди створюють як для дорослих, так і для дітей, адаптуючи стиль і сенс до аудиторії.
Вірші про троянди для дорослих
Красиві вірші про троянди є у Ліни Костенко, Олександа Олеся, Надії Красоткіної та багатьох інших авторів. Ось найкращі з них.
Троянди різнокольорові
Троянди різнокольорові!
А як же пахнуть, як цвітуть!
Чарівні, ніжні і чудові…
Розмову з сонечком ведуть.
То ж їм тепер пора радіти,
Бо літечка пора у нас.
Цвітуть чарівні диво-квіти,
У теплий, неповторний час.
Така краса в них дивовижна!
Тож зупинися, придивись!
А кожна квітка ніжна-ніжна
І ти до неї усміхнись.
Вона красу тобі дарує
І ніжні пахощі летять.
В трояндах казочка ночує,
Бо де ж іще їй ночувать…
(Надія Красоткіна)
Вірш «Жінка і троянди»
А жінка – вона, мов троянда красива,
Вона є і ніжна і трішки колюча,
Вона, наче квітка, буває примхлива,
А грубість для неї – є дуже болюча.
Вона любить сонце, увагу і ласку,
Коли усі примхи її памʼятають,
Вона, мов дитина, вірить у казку,
Та в те що, дива в цьому світі бувають.
Вона неповторна, одна на мільйони,
Готова в житті через все перейти, Здолати всі труднощі і перепони,
Що б справжнє кохання своє віднайти.
її аромат пʼянить, душу дурманить,
А гострі шипи ранять так що йде кров,
Красою вона часто розум туманить,
Що б серце відчуло гарячу любов.
До неї наблизитись важко буває,
Й ще важче до рук узяти її,
Та той кого щиро вона покохає,
Щастя своє знайде на землі.
(Lana P.)
Три принцеси
Немов чарівні декорації —
жасмин, троянди і бузок.
Кузини мамині, три ґрації,
як три принцеси із казок.
Які ж були вони вродливі,
три Лади-Либеді тоді!
І трішки-трішки вередливі,
і дуже-дуже молоді.
До них у гості ми приходили,
вони жили через город.
О тихий сад мойого подиву,
де сливи звалися ренклод!
Де шпак літає,
сойка літує,
принцеси ходять серед клумб…
А їх давно вже переслідує
страшний безжалісний чаклун
Він поселився в домі їхньому,
під зорепадом жолудів.
Колись я ввечері приїхала
І чула, як він шарудів.
В тому годиннику з зозулькою
він причаївся у кутку
Вона з віконечка вигулькує,
ніяк не вимовить: “Ку-ку!”
Над тою гиркою деркучою
вже й не ворушиться вона,
бо хтось підкручує, підкручує
залізні вуса чаклуна…
Стоять садів квітучі повені.
А я зайти туди боюсь.
Там три принцеси зачакловані
у сивих зморщених бабусь.
(Ліна Костенко)
Вона любила білі троянди вірш
В неї були добрі очі
Я ходив до неї , що ночі
Говорив їй чудні слова
Що вона одна не така
Ми завжди гарно виглядали
Нас люди разом впізнавали
Нам люди заздрили усі
Мабуть врікли нас від душі
Вона любила білі троянди
І слухати мої пісні
А я простий хлоп зі Львова
Любив тіко її
Вона не знала, що трамвай
Їздить на одному дроті
Вона варила кльовий борщ
Що танув в мене, просто в роті
І навіть було подарила квіти
А я не міг її зрозуміти…
(Степан Вовкун)
Троянди
Довго їх сонце без жалю пекло,
Довго! І нагло за хмари зайшло…
Вихор схопився, і грім загримів,
Дуб передчуттям грози зашумів,
Вдарила блискавка в груди кудись…
Свіжі дощі полились, полились…
Шепчуть троянди: “О, лийтесь рясніш,
Дайте нам дихати грудьми вільніш…
Наші гарячі уста остудіть,
Нас напоїть, напоїть, напоїть…”
В вазі в кімнаті троянди стоять,
Дивляться ясно, цвітуть і пахтять,
Усміхом грають пелюстки бліді,
Радо хлюпочеться листя в воді.
(Олександр Олесь)
Білі троянди вірш
Подаруй білосніжні троянди,
Як колись дарував навесні.
Пригадай звуки нашого танго,
Що звучали у дні давнини.
Може разом з тобою в минуле
Помандруємо хоч би на мить?
Там літа молоді промайнули,
Загубивши у просторі слід.
Ліпше вдягнемо юності крила
Й злетимо у небесну блакить!
Там блукають нездійснені мрії
І лиш спогад струною бринить.
А можливо знайти нам вітрила,
Що несли нас на хвилях життя?
Там серця від кохання тремтіли,
Та немає назад вороття.
І хай осінь дістала з шухляди
Прохолодні, дошкульні дощі.
Подаруй білосніжні троянди,
Як колись дарував навесні!
(Лариса Сахарук-Маковей)
Чорні троянди
Троянда любові, троянда надії!
Чому ти загинула в болі?
В єдиному слові, в єдинім пориві
Живу я, не маючи долі.
Загинула творчість, померла краса,
Кохання вогонь вже згасає,
Але на троянді шипи, як коса,
Любов вона не помічає!
Це дивна картина!
В ній смерть і життя,
Це істини, правди хвилина!
Тут зайві слова і пусті почуття,
Бажаної волі царина!
Як човен на водах,
За вітром іду я,
Ховаючи смуток свій в гротах,
Навіщо живу і коли вже помру я?!
– Життя на завищених нотах.
(Антоній Перковський)
Вірші про троянди для дітей
Дитячі вірші про троянди зазвичай легкі для сприйняття, наповнені яскравими образами та моральними уроками. Вони допомагають малечі розвивати уяву й вчитися цінувати красу природи.
Троянда
Цвіла Троянда у садочку,
А недалечко, у куточку,
Між бур’яном бринів Будяк.
І каже він Троянді так:
— Нащо се ти колючок начіпляла?
— А ти нащо? — вона його спитала.
— Я? — обізвавсь Будяк,-
Я, серденько, не проста штука,
Я — степовий козак!
Мені колючка, як шаблюка,
Щоб ворогів страшить,
Щоб всім було спокійно жить.
Вам більш нема ніякої роботи —
Цвісти, пахтіть, а не колоти.
— Не все ж колоть і Будякам,-
Троянда каже,— треба й нам,
Щоб Крученії Паничі боялись
І до Троянди не чіплялись.
Сунеться який біс —
Йому колючка в ніс,
Щоб не забувся,
Як слід Троянду шанувать,
А не знічев’я обвивать.
— Хіба! — сказав Будяк і усміхнувся.
Скомпонував я сей примір
Для наших любих дочок;
Нехай вони його змотають у клубочок,
Як кажуть панночки, на сувенір.
(Леонід Глібов)
Вірш про квітку троянду
Троянди! Квіти просто чарівні!
Вражають кольором людину.
І квітнуть ціле літо день при дні
У світлу й дощову годину.
Дарують аромат п’янкий, тонкий,
І мають надзвичайну вроду.
Й казковий усміх-погляд чарівний,
Тому давно ввійшли у моду.
Бо стільки в квітах сонця і тепла,
Та ласки, ніжності і світла.
Краса троянд до серця пролягла
Й любов’ю щирою розквітла.
(Надія Красоткіна)
Цвітуть троянди в літній час
Цвітуть троянди в літній час,
Хоч гілочки й колючі,
Та квіти гарні, як атлас,
Пахучі – препахучі.
(Невідомий автор)
Троянда як символ знайшла своє гідне місце у поезії багатьох поколінь. Вона є джерелом натхнення для дітей та дорослих, зберігаючи у собі загадковість, красу та глибокий зміст. Від легких дитячих віршів до складної дорослої лірики, троянди продовжують бути невичерпним джерелом образів і почуттів.
